Чи потрібно людям мандрувати?
Дата публікації: 24.01.2018

Чи потрібно людям мандрувати? Саме з дискусії навколо цього бінарного запитання учні пілотного 1 – Д класу Хмельницької спеціалізованої школи І ступеня № 30 розпочали тематичний тиждень “Я – мандрівник”. Здавалося б, дискусія – це щось таке складне, серйозне, із світу дорослих людей. Та… Мої любі першачки знайшли чимало аргументів на захист протилежних точок зору. У ході обговорення в групах діти вільно й активно обмінювалися думками та наводили по два – три аргументи, які підтверджували позицію “так” або позицію “ні”. Були такі: “Так, бо ми побачимо багато нового”; “Так, бо дивитись на інші країни по телевізору не так цікаво, коли ти сам туди поїдеш” (Ось після цієї думки знайшлося дуууже багато бажаючих розповісти про ті міста, країни, де вони разом із своїми рідними вже побували); “Так, щоб бути здоровими”; “Так, тому що познайомимось із новими людьми”; “Так, ми зможемо досліджувати рослини, тварин, яких у нас нема”… “Ні, бо можна заблукати”; “Ні, бо там багато незнайомих чужих поганих людей, які можуть скривдити”; “Ні, ми ж не знаємо чужої мови”; “Ні, бо можуть напасти отруйні змії, павуки, комарі й інші дуже небезпечні тварини”; “Ні, краще туди поїхати і залишитись там жити” (Учень мріє жити на березі океану); “Ні, бо можна захворіти” … Ті думки обох точок зору, які знайшли найбільше прихильників, записала на аркуші паперу. Аргументів точки зору “Ні” було більше. Моя малеча ще побоюється мандрувати. Тоді ми разом стали думати – гадати, як зробити так, щоб деякі думки”Ні” змінити на “Так”. До прикладу, бажано добре вивчити хоча б англійську мову. Це допоможе у спілкуванні з іноземцями. Або перед мандрівкою взяти карту, щоб знати дорогу. Або подивитись в Інтернеті, чи в наукових книжках, які у тій місцевості небезпечні рослини і тварини. І коли прийшов час підвести підсумок, то більшість дітей виявили бажання переставити свою позначку – магніт на поле із точкою зору “Так”. Отже, учні першого класу прагнуть пізнавати світ, але трохи підростуть та підготуються до далеких мандрів із таємницями і небезпеками. Обговорювали не тільки на уроці, але ще й на перерві, і на прогулянці. Ця дискусія збурила дитячі емоції, розхвилювала, викликала різні почуття. Але для себе я зробила висновок – наші діти можуть дискутувати, чути протилежну думку, навіть розуміти й сприймати її, якщо думка аргументована, доведена. Дякую тренерам і експертам технології розвитку критичного мислення пані Інні Большаковій та пані Олені Пометун за можливість оволодівати стратегіями КМ задля формування у моїх учнів надважливого вміння – вміння керувати своїм розумом, а отже – і своїм життям!

Остані новини